- Гєля, у мене щас єсть сорок мільйонов укров, яких я расхєрачу, єслі ви нє отмєнітє санкції, - угрожав Путін.
- Та хєрач, нам шо, жалко? Било би жалко - ми би давно ввєлі к нім на помощь войска, - скучающим голосом пояснила Мєркєль.
- А кого мнє расхєрачить, шоб стало жалко? Казахстан, Бєларусь, Грузію? Назові, я ісполню, - бісився Путін.
- Кітай попробуй, - прєдложила Гєля. - Тогда нам точно стане жалко, только тєбя.
- Мєжду прочім, я в курсє, шо це ви уломали Цзіньпіна подтянуть войска до граніци, - обіжено признався Путін.
- Нєт, Вова. Це он нас наконєц уламав. А знаєш, почєму ми согласились?
- Гєля, я за Кабаєву вже сто раз ізвінявся, - напомнив Путін.
- Потому шо, Вова, бєшену собаку не лєчат, її пристрєлюють. А шо бєшенство ваше заразне ми поняли тогда, когда Чуркін на послєднєм совбєзє ООН вдруг пустив пєну, точно як ти. І сєйчас прєдставітєлі разних стран лежать в больніце і проходять курс лєчєнія на сорок уколов в живот. І очєнь мєчтають поскорєє виписаться, шоб прийнять очєрєдну резолюцію. Но вона тобі не понравиться.
- Я не больной, у мене просто тонкая псіхіка і енциклопєдічєскі знанія по історії, - оправдувався Путін, пускаючи слину. - Хочеш раскажу красіву любовну історію нєкоторого Шрьодера і Газпрома? Она вполнє могла би повторіться.
- І обязатєльно повториться, - пообєщала Мєркєль. - Вот только с тобой разбєрьомся, шоб не мішав...
- Я буду винуждєн нажать на ядєрну кнопку, єжелі шо, - отчаянно прєдупрєдив Путін. В трубкє шото щолкнуло і пріятний компьютерний голос проізньос:
- Хелло, гєрр Путін. К сожалєнію, сістєма елєктронной прослушкі і слєженія "Ешелон" винуждєна прєрвать ваш разговор, так як ви употрєбілі запрєщонне слово "ядєрна кнопка". Но не переживайте, ми уже запустили план прєвєнтівного ядєрного удара "Бумєранг" і у вас єсть прімєрно двадцать минут, шоб закончить свої зємниє дєла. Пріятного дня!
- Гєля? - злякано позвав Путін. - Я же просто пошутіл, Гєля...
В трубці в отвєт раздавалось угрюме тіканіє часов.
( Read more... )